Психологи та педагоги стверджують, що гармонійний розвиток дитини відбувається за умови щасливих батьків, які мають здорові відносини один з одним. Якщо у сім’ї є негаразди, краще жити окремо і не травмувати психіку неповнолітнього. При такому сценарії постає питання визначення місця проживання дитини.
Спеціалісти компанії ZakonOnline готові розповісти, хто і як має вирішувати долю неповнолітнього. Розглянемо порядок визначення найбільш відповідального з батьків. Дізнаємося про характеристики людини, якій неможна довірити виховання малечі.
Визначення найкращого місця постійного проживання для дитини: рішення органів опіки та суду
Чи може неповнолітній сам приймати рішення?
Хлопчик чи дівчинка у віці від 10 до 14 років спільно з батьком та матір’ю визначає, з ким він бажає залишитися. Після цього віку ніхто не повинен нав’язувати вже дорослій особі свою думку, вона може самостійно вирішувати, з ким залишатися.
Визначення місця проживання дитини яка ще не досягла десяти років — це справа саме батьків. Якщо дорослі не можуть дійти згоди одне з одним, варто звернутися за допомогою до органів опіки, або одразу до суду.
Органи опіки
Визначення місця проживання дитини за допомогою органів опіки буде відбуватися по сценарію, який прописано у законодавчих документах України. Хтось з батьків або обидва повинні надати госппрацівникам по місцю свого перебування відповідний пакет документів:
- Заяву на розгляд складеної ситуації.
- Свідоцтво про народження дитини.
- Документ, що підтверджує розірвання сімейного зв’язку.
- Копію власного паспорта, документа про реєстрацію і не тільки.
Після отримання усього пакету документів працівник органів опіки повинен приїхати на оглядини домівки, у якій перебуває неповнолітній, та скласти відповідний акт про побачене. Також інспектор за допомогою інших спеціалістів складе характеристику спроможності одного з батьків піклуватися про дитину. Мається на увазі фінансове, фізичне та психічне благополуччя людини.
На основі усієї зібраної інформації відбувається визначення місця проживання дитини. Це робить представник органу опіки. Може статися так, що виконавчі органи визначать неприйнятними умови фактичного перебування малолітнього громадянина. На підстави такого висновку буде здійснена зміна місця його перебування.
Судовий розгляд
За допомогою суду визначення місця проживання дитини відбувається дещо інакше. Один із батьків, який не зміг дійти згоди у спорі з колишнім/колишньою, подає позов до суду. Щоб вирішити справу на якість позивача, останній повинен надати суду купу доказів того, що він має кращі умови для зростання неповнолітньої особи. Без доказів його позов про визначення місця проживання дитини буде відхиллено.
Обов’язково суд повинен отримати висновки від органу опіки і піклування про обслідування будинку чи квартири позивача. Госппрацівник, як описувалося раніше, повинен навідатися до дитини за її місцем перебування, або до позивача, який на момент розглядання справи живе окремо від дитини. Спеціалісти повинні оцінити умови, в яких знаходиться неповнолітній громадянин. Відповідний акт покаже, чи позовна заява має місце бути.
Кому суд не може передати дитину до виховання:
- людині, що не має стабільного фінансового доходу;
- залежній/залежному від алкогольних напоїв або психотропних речовин;
- аморальній особі, яка можете причинити психічну травму дитині.
Під час визначення місця проживання дитини виконавчі державні органи беруть до уваги у першу чергу інтереси малечі. Має значення те, що вона думає з приводу розлучення батьків, з ким бажає залишитися.
Українське законодавство постійно вдосконалюється і до деяких законів вносяться зміни. Наприклад у 2018 році було становлено, що при суд має приймати до уваги побажання дитини, ті соціальні зв’язки які склалися в неї по старій адресі знаходження. Також у 2019 було наголошено — суди мають у першу чергу брати до уваги Конвенцію про права дитини.
Також неможна казати, що суд або органи опіки мають слідувати суто формальним правилам у визначення місця проживання дитини. Головне — визначення соціально адаптованого та духовно здорового з батьків, того, хто має достатньо грошей та сил, щоб виховувати неповнолітню особу. Також фахівці з психічного розвитку дитини зауважують, що вона може бути дійсно щасливою тільки, якщо її батьки перебувають у спокої та злагоді одне з одним. Якщо для щастя батькам потрібно жити окремо, слід це зробити. Сварки та інші негаразди у родині обов’язково накладуть негативний відбиток на психіку неповнолітнього.
