Справа №639/241/21

Провадження №1-кп/639/67/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/241/21 (в ЄРДР №12020220500000150 від 27.01.2020) за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, зареєстрованого за адресом: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресом: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України,

ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Гракове Чугуївського району Харківської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого, зареєстрованого за адресом: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресом: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 342 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , окрім іншого, обвинувачуються у тому, що вчинили опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ним покладених на них обов`язків щодо охорони громадського порядку, за таких обставин.

Так, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 26.01.2020, приблизно о 23 годині 30О хвилин, разом зі своїм братом, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, після скоєного хуліганства у групі осіб, прийшли в інше громадське місце, а саме на дитячий майданчик, розташований поблизу багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_4 , де лягли на землю.

Саме в той час за повідомленням оператора «102» про скоєне ними правопорушення громадського порядку, в ході проведення розшукових заходів за вказаною адресою прибув екіпаж департаменту поліції охорони, до складу якого входили: поліцейський взводу реагування батальйону УПО Харківської області сержант поліції ОСОБА_7 та молодший інспектор взводу реагування роти УПО Харківської області старший сержант поліції ОСОБА_8 , які, перебувала на службі у форменому одязі Національної поліції. При цьому працівники поліції в ході з`ясування обставин події, що сталася, підійшли до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які перебували у положенні лежачи на землі на території дитячого майданчика, за вказаною адресою, та, діючи правомірно, відповідно до вимог, передбачених ст. ст. 18, 23, 32, 33 Закону України "Про Національну поліцію", представилися їм, назвавши свої посади, звання та прізвища, а потім запропонували пред`явити документи, що посвідчують їх особистість та надати пояснення щодо причини їх перебування у нічний час доби у зазначеному громадському місці.

На вказані правомірні вимоги співробітників УПО ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , не маючи наміру на їх виконання, одразу ж почав грубо висловлюватись на адресу співробітників поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . ненормативною лексикою. При цьому вони своїми активними діями провокували працівників поліції на конфлікт, ОСОБА_5 , викрикуючи образи, які супроводжувались ненормативною лексикою, висловлюючись на адресу вже безпосередньо сержанта поліції ОСОБА_9 , а ОСОБА_4 , розмахуючи руками перед старшим сержантом поліції ОСОБА_8 ..

Надалі, ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, достовірно знаючи, та, усвідомлюючи, що всі вище зазначені співробітники поліції, перебувають при виконанні своїх службових обов`язків відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію», вирішив вчнити опір, працівнику правоохоронного органу, а саме поліцейському взводу реагування батальйону УПО Харківської області сержанту поліції ОСОБА_7 , який саме в той час перебував поряд з ним.

Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_5 , оцінивши ситуацію, що склалася, маючи умисел на протидію здійсненню сержантом поліції ОСОБА_7 покладених на нього обов`язків з охорони громадського порядку, діючи з метою завадити їх виконанню, проявляючи агресію, застосовуючи неправомірне фізичне насилля, схватившись руками за погони на форменому одязі та за нагрудний жетон, намагався їх зірвати, тобто він вчинив дії, спрямовані на одяг потерпілого та знак ідентифікації поліцейського. При цьому зазнав пошкодження його формений одяг у зв`язку з його порванням. Зазначені протиправні насильницькі дії у відношенні потерпілого, сержанта поліції ОСОБА_7 , він супроводжував образливими викриками, поєднаними з ненормативною лексикою.

Після цього ОСОБА_5 свої активні, протиправні дії, спрямовані на опір щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ним покладених на нього обов`язків щодо здійснення охорони громадського порядку, добровільно припинив.

Крім того, у зв`язку з проявами непокори вказаними співробітниками було визвано додатковий наряд поліції, який протягом 5 хвилин прибув на місце. Надалі, приблизно о 23 год. 35 хв. тієї ж ночі прибулі для підкріплення поліцейський взводу реагування роти УПО Харківської області сержант поліції ОСОБА_10 та поліцейський водій взводу реагування роти УПО Харківської обларті сержант поліції ОСОБА_11 , перебуваючи на службі у форменому одязі Національної поліції, підійшли до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які вже перебували у положенні стоячи.

Співробітники поліції ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , діючи правомірно, відповідно до вимог, передбачених ст. ст. 18, 23, 32, 33 Закону України "Про Національну поліцію", також представилися їм, назвавши свої посади, звання та прізвища, а потім запропонували ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надати будь-які документи, що посвідчують їх особу, та надати пояснення щодо причини їх перебування у нічний час доби у зазначеному громадському місці.

У відповідь на вказані правомірні вимоги співробітників УПО ОСОБА_4 , не маючи наміру на їх виконання, знову почав грубо висловлюватись тепер вже на адресу ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . ненормативною, лексикою, намагаючись при цьому своїми активними діями спровокувати працівників поліції на конфлікт.

При цьому сержант поліції ОСОБА_7 , перебуваючи на службі, оцінивши ситуацію, що склалася, діючи в рамках виконання обов`язків по охороні громадського порядку, згідно ст. ст. 44, 45 ЗУ «Про національну поліцію», усно попередив ОСОБА_4 про можливе застосування до нього фізичної сили та спеціального засобу у вигляді кайданок.

У свою чергу ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, достовірно знаючи, та, усвідомлюючи, що всі вище зазначені співробітники поліції, перебувають при виконанні своїх службових обов`язків відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію», вирішив вчинити опір, поєднаний з насильством, працівникам правоохоронного органу, а саме молодшому інспектору взводу реагування роти УПО Харківської області старшому сержанту поліції ОСОБА_8 та поліцейському взводу реагування роти УПО Харківської області сержанту поліції ОСОБА_10 , які саме в той час перебували поряд з ним.

Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_4 , оцінивши ситуацію, що склалася, спочатку, маючи умисел на протидію здійсненню старшим, сержантом поліції ОСОБА_12 покладених на нього обов`язків з охорони громадського порядку, діючи з метою завадити їх виконанню, проявляючи агресію, застосовуючи неправомірне фізичне насилля, кулаками рук намагався нанести останньому декілька ударів у ділянку голови, від яких той зміг ухилитися, а потім, схватившись руками за погони на форменому одязі та за, нагрудний жетон, намагався їх зірвати, тобто він вчинив дії, спрямовані на організм, одяг потерпілого та знак ідентифікації поліцейського. При цьому зазнав пошкодження його формений одяг у зв`язку з його порванням. Зазначені протиправні насильницькі дії у відношенні потерпілого, старшого сержанта поліції ОСОБА_12 , він супроводжував образливими викриками, поєднаними з ненормативною лексикою.

На підставі викладеного, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, тобто у опорі працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків.

Під час судового розгляду ОСОБА_5 та ОСОБА_4 свою вину у вчиненні вищезазначеного кримінального проступку не визнали, проте всудовому засіданні 22.04.2024 обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та їх захисник ОСОБА_6 просили звільнити обвинувачених від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 342 КК України у зв`язку зі закінченням строку давності та закрити кримінальне провадження у вказаній частині.

Прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 342 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, встановлених ст. 49 КК України, та закриття кримінального провадження у вказаній частині.

Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

Статтею 44 КК України встановлено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. (ч. 1 ст. 5 КК України)

Відповідно до ч. 2 ст. 342 КК України опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до чотирьох років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до двох років.

Отже, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 342 КК України, відповідно до ст. 12 цього ж Кодексу, відносяться до нетяжких злочинів, за яке з альтернативних передбачено найбільш суворе покарання у виді позбавлення волі на строк до 2 років.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема, три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2 ст. 49 КК України); не вчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Таким чином, строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.

Початком перебігу строку давності є день, коли кримінальні правопорушення було вчинено.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

З часу інкримінованого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, минуло більше 3 років.

При цьому перебіг давності у вказаній частині обвинувачення не зупинявся та не переривався.

Тобто у даному кримінальному провадженні закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом: у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

У разі якщо суд встановить наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд на будь-якій стадії судового провадження зобов`язаний з`ясувати та врахувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження. (абз. 3 ч. 7 ст. 284 КПК України).

Також, суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст.49 КК України є безумовною підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності.

Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження, але до набрання вироком суду законної сили.

Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від кримінальної відповідальності.

У відповідності до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.06.2020р. по справі №598/1781/17 зазначила, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.

В постанові Верховного Суду від 26.03.2020р. по справі №730/67/16 зроблено правовий висновок, що невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

Отже, з`ясувавши позицію обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , впевнившись у її добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження, суд вважає, що їх необхідно звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження у відповідній частині - за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.

Керуючись ст. 49 КК України, ст. ст. 284, 285, 369- 372, 376 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання сторони захисту - задовольнити.

Звільнити обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 342 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження №12020220500000150 від 27.01.2020 в частині обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342КК України- закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1