Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 27 лютого 2019 року

у справі № 826/5755/17

Адміністративна юрисдикція

Щодо правових наслідків незатвердження науково-проектної документації з визначення меж історичного ареалу

ФАБУЛА СПРАВИ

Інститут геологічних наук Національної академії наук України звернувся до окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства культури України, в якому просив визнати протиправним та скасувати припис Міністерства культури України, що виданий Інституту геологічних наук НАН України.

Рішенням окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.

Постановою апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та органу охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації визначені у ст. 5 і 6 (відповідно) Закону "Про охорону культурної спадщини".

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема, надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць (п. 17 ч. 2 ст. 5).

Натомість до повноважень органу охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації належить 13) надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення (крім пам'яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об'єктах культурної спадщини, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок (п. 13 ч. 1 ст. 6).

Вирішуючи питання щодо повноважень органів охорони культурної спадщини на надання дозволу на проведення робіт в історичному ареалі м. Києва, Суд керується ч. 2 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у редакції, що діяла на час отримання відповідного дозволу (25.01.2007). У ній передбачено:

З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Місто Київ внесено до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878.

Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318.

Зазначена постанова у редакції, що діяла на час отримання дозволу (25.01.2007) передбачала, що відповідальними за визначення меж та режимів використання історичних ареалів є Мінкультури, Держбуд та уповноважені ними органи охорони культурної спадщини (п. 4).

Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць (п. 5). Історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об'єкт містобудівного проектування (п. 10).

Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування, Мінкультури або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини та затверджуються Держбудом або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини (п. 12).

До цієї постанови згодом було внесено зміни. Проте на час перевірки правове регулювання визначення меж історичного ареалу населених місць суттєвих змін не зазнало і далі перебуває у віданні Мінкультури.

Суд також враховує, що у будь-якому разі правова невизначеність щодо органу, уповноваженого надавати дозвіл, повинна тлумачитися на користь позивача, оскільки 25.01.2007 Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) йому було видано дозвіл №08 на проведення будівельних робіт по будівництву офісного центру в зоні регулювання забудови І категорії. Цей орган вважав, що мав необхідні повноваження. Позивач діяв добросовісно, відкрито і не може нести негативних наслідків від іншого тлумачення Закону Міністерством культури України, до того ж після спливу 11 років.

ВИСНОВКИ: позивач зазначав, що за даними офіційного сайту станом на 01.12.2017 межі історичного ареалу міста Києва Міністерством культури України не затверджені. Відповідач цього твердження не спростував.

Враховуючи відсутність затверджених меж історичного ареалу міста Києва, за що частково відповідає безпосередньо Міністерство культури України, позивач мав підстави вважати, що надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення належить до повноважень органу охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації (п. 13 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий режим земель історико-культурного призначення, спори у сфері містобудування, режими використання історичних ареалів