Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 21 лютого 2024 року

у справі № 638/14165/21

Цивільна юрисдикція

Щодо належного доказу виконання роботодавцем обов'язку стосовно працевлаштування вивільненого працівника

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ КБ «ПриватБанк». 27 травня 2021 року ОСОБА_1 засобами електронного документообігу АТ КБ «ПриватБанк» направлено повідомлення про наступне вивільнення працівників та пропозиція надати відомості про наявність у позивача переважного права на залишення на роботі. 28 травня 2021 року позивач шляхом засобами електронного документообігу АТ КБ «ПриватБанк» направив відомості про наявність переважного права, що передбачене частинами першою, другою статті 42 КЗпП України.

Позивачу стало відомо про наявність у відповідача вакантних посад за професією та спеціальністю, що відповідають кваліфікації позивача. Позивач про свою згоду на призначення на таку вакантну посаду повідомив відповідача шляхом засобами електронного документообігу АТ КБ «ПриватБанк» та засобами поштового зв`язку. Відповідач не надав відповіді на електронні та поштові звернення позивача, та 30 липня 2021 року на підставі наказу розірвано трудовий договір на підставі частини першої статті 40 КЗпП України.

Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції змінено. Визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи (частини третьої статті 49-2 КЗпП України).

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо;

У цій справі:

1. суди встановили, що відповідачем запропоновано позивачу розглянути список вакантних посад, розміщений на сайті банку. Після попередження про майбутнє звільнення позивачу були запропоновані посади, які відповідали його кваліфікації, досвіду роботи, тощо, проте роботодавець висунув умову про проходження позивачем конкурсу на зайняття таких посад (посади) на загальних умовах, тобто фактично позивачу запропонований новий прийом на роботу у новостворених підрозділах на загальних підставах разом з усіма бажаючими особами. Позивач двічі проходив співбесіди на умовах конкурсу, але йому було відмовлено у прийнятті на роботу.
2. обґрунтованими є висновки судів про те, що пропозиція працівнику, вивільнюваному на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, працевлаштуватися на загальних умовах на роботу у новоствореному підрозділі суперечить змісту статті 49-2 КЗпП України.

За таких обставин висновок судів першої інстанції про порушення порядку звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої 40 КЗпП України є обґрунтованим.

ВИСНОВКИ: за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав обов'язок щодо працевлаштування працівника, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

Посилання роботодавця на інтернет ресурс та зазначення, що працівник може ознайомитись із актуальним списком вакантних посад та вибрати посаду, відповідно до спеціальності, кваліфікації та досвіду за відповідним посиланням, не є належним доказом виконання відповідачем своїх обов`язків, що передбачені частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, оскільки неможливо достеменно встановити, які саме вакансії на той період перебували на вказаному відповідачем інтернет ресурсі, чи були там всі наявні в той час вакантні посади, чи ознайомлювався позивач з зазначеним переліком вакансій і взагалі, чи мав позивач доступ до вказаного інтернет ресурсу. Тому посилання роботодавця на інтернет ресурс не дає змоги встановити, що вакантні посади (інша робота) були доведені до відома працівника.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: процедура звільнення, порядок вивільнення працівників, підстави звільнення